Пригоди Лунтика

пригоди лунтика from Марина Лысенко

ВИДИ ІГОР

Методи навчання

Домашні тварини

Корисно-не корисно

Фрукти і ягоди

Впізнай казку

Задачки в стихах

Зашифроване слово

Знайди пару

Матеріали для занять

Готуємось до Нового року

Новорічні вироби своїми руками

ВЧИМО КОЛЬОРИ

https://www.youtube.com/watch?v=2Hh1SoClXbE

ФІГУРИ

https://www.youtube.com/watch?v=tQ3T0lp8oYI

Розвивальні ігри для дошкільників

https://www.youtube.com/watch?v=oZw2xW4I-t8

КАЗКИ

«Вовк і семеро козенят»

Була собі на світі стара коза. Мала вона семеро маленьких козенят і любила їх так, як тільки може любити рідна мати. От якось надумала вона піти в ліс травички нарвати, діток нагодувати.

Покликала їх усіх та й каже:

- Дітоньки мої любі, я йду в ліс, а ви тут добре замкніться, вовка в хату не пускайте, бо як улізе, то всіх вас із кісточками поїсть. Цей душогубець ким завгодно прикинутись може, але ви його зразу впізнаєте: у нього товстий голос і чорні лапи.

Козенята загукали:

- Матусю, йди, не бійся за нас, ми будемо стерегтися!

Мекнула стара і пішла собі спокійно до лісу.

А незабаром хтось постукав у двері до козенят та й гукнув:

- Гей, дітки, відчиніть, ваша матуся прийшла, вам гостинців принесла!

Але козенята почули товстий голос і здогадалися, що то вовк.

- Не відчинимо, не відчинимо,− закричали вони,− ти не наша матуся! В неї голос тоненький та солодкий, а в тебе товстий. Ти вовцюга-злодюга!

Вовк тоді пішов до крамаря, купив велику грудку крейди, з'їв її, і голос у нього став тонкий. Він вернувся, постукав у двері й гукнув:

- Відчиніть, дітоньки, ваша мати прийшла, вам гостинців принесла!

Але ж вовк поклав на підвіконня свої чорні лапи. Козенята як глянули, то й закричали:

- Не відчинемо! У нашої матусі ноги біленькі, гарненькі, а в тебе чорні, вовцюга-злодюга!

Вовк тоді подався до пекаря та й каже:

Я поранив собі лапу, помаж її тістом. А коли пекар помазав йому лапу тістом, він

побіг до мельника й попросив:

- Посип мені лапу борошном. Мельник здогадався, що вовк хоче когось

піддурити, і сказав: «Ні». Але вовк ревнув:

- Як не посиплеш, то я тебе з'їм! Злякався мельник і посипав йому лапу борошном.

І ось прийшов злодюга втрете до дверей, постукав та й каже:

- Відчиніть, дітки, ваша матуся прийшла, гостинчиків з лісу принесла.

- Покажи нам перше свої ноги, щоб ми знали, чи ти справді наша матуся.

Вовк поклав на вікно білу лапу, козенята повірили, що то справді прийшла матуся, та й відімкнули двері. Але то була не матуся, а вовк.

Козенятка перелякались та й ну ховатися!

Одне стрибнуло під стіл, друге під ліжко, трете в грубку, четверте в кухню, п'яте в шафу, шосте під умивальник, а сьоме сховалось у великому годиннику, що висів на стіні. Але вовк познаходив їх і недовго з ними панькався: роззявив пащеку та й поковтав усіх, одного по одному. Пощастило тільки найменшому, що сховалося в годиннику: його вовк не знайшов.

Напхавши своє голодне черево, вовк посунув надвір, на зелений моріжок, розлігся в холодочку під дубом та й заснув.

Незабаром прийшла стара коза з лісу.

Ох, що ж вона побачила! Хатні двері розчинені навстіж. Стіл, ослони, стільці поперекидані, від умивальника самі черепки на долівці, а ковдри та подушки постягано з ліжка. Шукала вона своїх діток, шукала, та ніде не знайшла. Почала кликати кожного на ім'я, та ніхто не обізвався. Нарешті, коли вона покликала найменшеньке, воно відгукнулось тоненьким голоском:

- Матусю, я осьде, в годиннику.

Коза дістала його звідтіля, і тоді козенятко розповіло все, що сталося: як прийшов вовк і поїв його братиків та сестричок. Можете уявити, як плакала кізонька за своїми бідними дітками! Наплакалася вона, а тоді вийшла зажурена з хати, і найменше козенятко за нею.

Підходить вона до дуба, а там у холодочку лежить вовцюга-злодюга і хропе, аж листя вгорі шумить. Обдивилась його коза з усіх боків і бачить: у роздутому вовчому череві щось ворушиться, товчеться.

- Ой леле! − скрикнула вона.− Та невже ще живі мої бідні дітки, що їх вовк поковтав на вечерю?

І послала козенятко до хати по ножиці, голку та нитки. А тоді заходилася пороти вовчиськові черево. Тільки-но прорізала дірку, як одне козенятко вистромило голівку, а як стала пороти далі, так і повискакували одне по одному всі шестеро, і всі живісінькі, здоровісінькі, без подряпинки, бо вовчисько з великої жадоби ковтав їх цілими. Ото було радощів! Козенята стрибали, лащилися до матері. Але стара сказала їм:

- Підіть швиденько назбирайте камінців. Поки лихий вовчисько спить, ми накладемо йому каміння в черево.

Побігли семеро козеняток, нанесли каміння, напхали вовчиськові повнісіньке черево, а стара коза швиденько зашила його, та так спритно, що вовк нічого й не почув, навіть і не ворухнувся.

А коли вовк нарешті виспався і встав на рівні ноги, то від каміння в животі йому дуже захотілося пити, і він пішов шукати криницю, щоб напитись води. Та щойно він рушив з місця, як каміння у череві загуркотіло. Тоді вовк і скрикнув:

- Це якого ще начиння

Я в живіт собі напхав?

Торохтить, немов каміння,

А козляток я ж ковтав!

Коли ж вовк підійшов до криниці і нахилився напитись, важке каміння потягло його вниз, він шубовснув у воду та й утопився. Побачили це семеро козенят, збіглися до криниці та й ну стрибати, витанцьовувати. Танцюють з матір'ю навколо криниці та вигукують:

- Вовк утопився, вовк утопився!

Двоє жадібних ведмежат

По той бік скляних гір, за шовковим − лугом, стояв дрімучий ліс. У густому лісі, в самій гущавині, жила стара ведмедиця. У ведмедиці були два сини. Коли ведмежата підросли, вирішили вони піти по білому світу щастя шукати.

Спочатку пішли до матері попрощалися з нею. Обняла стара ведмедиця синів і наказала їм ніколи не розлучатися один з одним.

Обіцяли ведмежата виконати наказ матері і рушили в дорогу. Спочатку пішли вони по узліссю, а звідти − у поле. Йшли день, йшли другий, нарешті всі запаси у них закінчилися. А по дорозі дістати було нічого.

Брели довго поряд ведмежата.

- Э, братик, до чого ж мені їсти хочеться! − поскаржився молодший.

- А мені і того більше! - відповів старший.

Йшли вони йшли, доки раптом не набрели на велику круглу головку сира. Хотіли було поділити її порівну, але не зуміли.

Жадність здолала ведмежат, кожен боявся, що іншому дістанеться більша частина.

Сперечалися вони, лаялися, гарчали, як раптом підійшла до них лисиця.

- Про що ви сперечаєтеся, молоді люди? − запитала шахрайка.

Ведмежата розповіли про свою біду.

- Яка ж це біда? − сказала лисиця. Це не біда! Поділю вам сир порівну: мені що молодший, що старший - все одне.

- Як гарно, діли! − вигукнули з радістю ведмежата!

Лисичка узяла сир і розламала його. Та розламала головку так, щоб один шматок був більше іншого. Ведмежата зразу помітили:

- Цей більше! Лисиця заспокоїла їх:

- Тихіше, молоді люди! І це не біда. Трохи терпіння − зараз все улагоджу.

Вона відкусила добрий шматок від більшої половини і проковтнула його. Тепер великий шматок став меншим шматком.

- І так нерівно! − затурбувалися ведмежата. Лисиця подивилася на них з докором.

- Ну, повно, повно! − сказала вона. − Я сама знаю свою справу!

І вона відкусила від більшої половини здоровенний шматок. Тепер більший кусок став меншим.

- І так нерівно! − закричали ведмежата зтурбовано.

- Та буде вам! – ледве вимовила лисиця, оскільки рот її був набитий дуже смачним сиром. − Ще зовсім небагато − і буде порівну.

Ведмежата тільки чорними носами водили туди-сюди − від більшого до меншого, від меншого до більшого шматка. Доки лисиця не наїлася, вона все ділила і ділила.

На той час, як половинки порівнялися, ведмежатам майже сиру не залишилося: дві крихітні крихти!

- Що ж, − сказала лисиця, − хоч і помалу, та зате порівну! Смачного вам ведмежата! − хихикнула і, помахавши хвостом, втекла. Так буває з тими, хто скупиться.

Будівельно-конструктивні ігри

1.«Дорогою до школи» (побудова вулиці міста).

Мета: спонукати дітей до творчого застосування раніше отриманих конструктивних вмінь, закріплювати вміння працювати в колективі, розвивати вміння розрізняти будинки за зовнішнім виглядом, вміння планувати свою роботу. Виховувати естетичний смак, спонукати дітей отримувати задоволення від конструювання. Розвивати і підтримувати інтерес дітей до навчання в школі, формувати позитивне ставлення.

Матеріал: зразки сконструйованих будинків, різні конструктори: дерев’яні, металеві, пластмасові, ляльки.

Хід гри.

Вихователь: Діти, сьогодні у нас незвичайне завдання. Зовсім скоро на вас чекатиме новий дім – школа. А давайте пригадаємо, що ми знаємо про школу і що ми бачили під час прогулянок. (Відповіді дітей)

А можливо хтось розповість, що ми бачили дорогою до школи, які нам зустрічалися будинки? (Відповіді дітей)

А тепер ми всі разом побудуємо цю вулицю, яка веде нас до школи, об’єднавшись у групи по три-чотири дитини.

Діти розглядають зразки збудованих напередодні заняття споруд. Після цього одній групі пропонується будувати школу, другій – дитячий садок, третій магазин і т.д.

Вихователь уточнює, які будівельні матеріали вони використовують, втілюючи свій задум, в якій послідовності виконуватимуть роботу. Стежить за тим, щоб діти правильно добирали матеріал, дружно, не заважаючи один одному, працювали, доводили розпочате до кінця.

У кінці гри всі разом розглядають споруди, виділяють оригінальні конструкції. Вихователь схвалює дружню працю дітей, у результаті якої було збудовано гарну вулицю.

2.«Транспорт для школярів»

Мета: Закріпити уявлення дітей про міський транспорт, різноманітність його видів, призначення, звертаючи увагу дітей на побудову кожного виду транспорту залежно від його призначення. Виховувати бажання спільно працювати, вдосконалювати свої конструкції, естетично їх вирізняти з-поміж інших.

Матеріал: картинки з зображенням міського транспорту, набори конструкторів.

Хід гри.

Вихователь звертає увагу дітей на картинки, розміщені на дошці.

Діти, що ви бачите на цих картинках?

Діти описують картинки, пригадують який транспорт вони зустрічали на вулицях свого міста, його види, призначення.

Вихователь звертає увагу дітей на шкільний автобус, його зовнішні ознаки, призначення. Діти пригадують якими ще видами транспорту можна дістатися школи. По можливості пригадують правила дорожнього руху.

Вихователь пропонує дітям ще раз поглянути на автобус, а потім виділити з яких деталей діти будуть будувати основні частини, тобто скласти орієнтовний план побудови.

Діти виконують побудову.

У кінці гри діти розглядають побудови, виділяють помилки та разом їх усувають. Виокремлюють кращі роботи.

3.«У школу через місток» (побудова моста)

Мета: Закріплювати в дітей навички конструювання, розвивати вміння будувати перекриття на високих планках, спонукати до прояву самостійності та ініціативності в здійсненні задуму, продовжувати розвивати вміння домовлятися з однолітками про спільну роботу.

Матеріал: набори конструкторів, картинки з зображенням містка, іграшки (машини, ляльки).

Хід гри.

Вихователь пропонує дітям розглянути зображення містка. Пропонує поміркувати, що може з’єднувати міст, хто може переміщуватись по містку. Просить дітей виділити основні частини містка, за допомогою чого він кріпиться.

Можливо хтось з вас знає що таке опори? (Відповіді дітей)

Запитує також для чого на містках встановлюють перила. Вихователь пропонує побудувати місток, через який іграшки будуть ходити до школи. На столах у дітей розміщені крім конструкторів і іграшки, які необхідні для того, щоб знати розміри містка.

Під час гри вихователь слідкує щоб діти дотримувались послідовності в побудові, а також нагадує про міцність містка, вибір матеріалів для конструювання.

У кінці гри діти діляться враженнями від гри, виділяють наскільки складно було виконувати завдання. Вихователь виділяє кращі роботи.

4.                «Будуємо школу»

Мета: Вчити дітей виконувати більш складніші конструкції, конструювати складні перекриття, прикрашати побудову, закріплювати вміння працювати в колективі, прислухатися до порад інших, розвивати естетичний смак, творчість, уяву.

Матеріал: набори конструкторів, ляльки, зображення школи.

Хід гри.

Вихователь: Діти, давайте пригадаємо куди ми нещодавно ходили на екскурсію? (Відповіді дітей) Що ви цікавого побачили в школі? Чим там займаються діти? Хто вчить дітей? А давайте пригадаємо як виглядає наша школа.

Вихователь пропонує розглянути зображення школи. Діти описують основні деталі будинку.

Діти діляться на пари. Вихователь пропонує комусь розповісти план дій при побудові конструкції, за допомогою яких деталей можна побудувати міцну основу.

Якщо виникають труднощі вихователь допомагає їх долати, робить підказки.

Наприкінці гри діти разом з вихователем прикрашають побудову, оцінюють кращу роботу.

5.                 «Чарівна школа Казки»

Мета: Закріплювати навички конструювання, розвивати естетичне сприймання, навички декоративного оформлення конструкцій, виховувати позитивне ставлення до красивого та вміння втілювати задумане.

Матеріал: набори конструкторів: дерев’яні, металеві, пластмасові.

Хід гри.

Вихователь: Діти давайте послухаємо одну цікаву і незвичайну історію. «У одній чарівній країні жила собі Казка. Росла вона, гуляла разом зі своїми теж незвичайними друзями по лісах, луках, полях, постійно бавилася. Аж одного разу до неї прилетіла Диво-пташка і розповіла, що далеко-далеко є країна, де живуть діти і вони ходять до школи, де вчаться, спілкуються і їм дуже там цікаво. Казка задумалась. Їй теж хотілося ходити до такої школи. Запросити туди своїх друзів. Але в її країні не було такої школи….»

Діти про кого йдеться в історії, яку я вам щойно розповіла? (Відповіді дітей). А давайте допоможемо Казці і збудуємо для неї школу. Кожен будує таку, яку уявляє.

Діти виконують побудову.

У кінці гри всі розглядають роботи, чи схожі вони на казкові, чи міцно побудовані.

6.  «Школа» (побудова за задумом дітей)

Мета: Закріплювати у дітей навички конструювання, розвивати творчу уяву, активність, ініціативність, самостійність. Виховувати естетичний смак, старанність.

Матеріал: набори конструкторів: дерев’яні, металеві, пластмасові.

Хід гри.

Вихователь пропонує дітям побудувати школу своєї мрії, в яку б вони з задоволенням ходили після садочка.

Вихователь нагадує про способи прикрашання побудови, нагадує про попереднє обдумування того, що діти хочуть побудувати.

В кінці гри діти оглядають роботи, розповідають як саме вони будували, чому в основі та чи інша фігура.

7. «Класна кімната» (побудова класної кімнати, столів і стільців для учнів та вчительки)

Мета: Розвивати вміння дошкільників конструювати, закріпити вміння конструювати окремі деталі обстановки класу (меблі для ляльок дошка та ін.), привчати естетично оформлювати побудову, правильно розміщувати меблі, виховувати вміння співпрацювати з товаришами, домовлятися про спільний план дій.

Матеріал: набори конструкторів, ляльки, розглядання ілюстрацій.

Хід гри.

Вихователь пропонує дітям розглянути ілюстрації на їхніх столах.

Діти, що ви бачите на зображеннях? Що це за кімната, де ви її зустрічали раніше? Хто навчається за цими столами?

Вихователь пропонує дітям побудувати схожу класну кімнату для своїх ляльок. Звертає увагу дітей на розміри класної кімнати, розміри меблів. Наголошує на тому, що діти можуть урізноманітнювати свою побудову, прикрашати.

Наприкінці гри всі разом розглядають кімнати, які побудували, звертають увагу на оформлення. Виділяють найкращу побудову.

8. «Шкільна бібліотека»

Мета: Зацікавити дітей «будівництвом» шкільної бібліотеки для ляльок – меблі, стелажі відповідно до розміру ляльок і книжок. Виховувати естетичний смак у доборі та використанні будівельного матеріалу.

Матеріал: набори конструкторів, ляльки.

Хід гри.

Вихователь пропонує підійти до книжкового куточка.

Діти, що зберігається на поличках? Які книги ви тут бачите?

Це наша маленька бібліотека. Пригадайте де ви зустрічали більше книг? (Відповіді дітей).

А давайте пригадаємо, що ми бачили в шкільній бібліотеці?

Молодці. А тепер пропоную вам пограти в гру, під час якої кожен спробує побудувати шкільну бібліотеку для своїх ляльок.

Вихователь пропонує дітям намітити приблизний план конструювання. Нагадує про обов’язкові деталі, які мають бути в побудові.

У кінці гри діти розглядають конструкції, обирають найкращу.